Зоряна Білокрай
Задишка не завжди є наслідком втоми або недостатньої фізичної форми. Іноді відчуття нестачі повітря стає першим сигналом серйозних порушень у роботі серця, легень чи судин. Особливо уважними варто бути тоді, коли дихати важко під час звичних навантажень, підйому сходами або навіть у стані спокою. Такий симптом не можна ігнорувати, адже деякі захворювання розвиваються поступово й тривалий час маскуються під перевтому.
Легенева гіпертензія — один із можливих станів, за якого задишка набуває небезпечного характеру. При цьому захворюванні підвищується тиск у судинах, що проходять через легені. Серцю доводиться працювати інтенсивніше, щоб проштовхнути кров через звужені або змінені судини. З часом це може призвести до перевантаження правих відділів серця, зниження витривалості та серцевої недостатності.
Чому задишка може бути тривожним симптомом
У нормі дихання частішає під час бігу, швидкої ходьби або іншої активності, а після відпочинку поступово відновлюється. Проте якщо людина починає задихатися під час повсякденних справ, це вже привід замислитися про стан здоров’я. Насторожити мають труднощі під час підйому на один-два поверхи, нетипова втома після короткої прогулянки, потреба часто зупинятися, щоб перевести подих.
На ранніх етапах легенева гіпертензія може проявлятися непомітно. Людина пояснює погіршення самопочуття стресом, віком, малорухливим способом життя або наслідками застуди. Поступово додаються слабкість, запаморочення, прискорене серцебиття, відчуття тиску чи болю в грудях. У деяких випадках виникають набряки ніг, особливо ввечері, синюшний відтінок губ або пальців, непритомність під час навантаження.
Важливо розуміти, що задишка має багато причин. Вона може виникати через бронхіальну астму, хронічні хвороби легень, анемію, порушення серцевого ритму, ішемічну хворобу серця, тромбоз або панічні атаки. Самостійно визначити походження симптому неможливо. Навіть якщо неприємні відчуття з’являються лише час від часу, їх бажано обговорити із сімейним лікарем.
Небезпека полягає в тому, що без обстеження людина може тривалий час пристосовуватися до обмежень. Вона менше рухається, відмовляється від прогулянок, переносить домашні справи або робочі завдання, вважаючи це нормальним. Насправді зниження переносимості навантажень може свідчити про прогресування хвороби. Чим пізніше встановлено причину задишки, тим складніше контролювати стан і запобігати ускладненням.
Які симптоми не можна відкладати
Термінової медичної допомоги потребує раптова або швидко наростаюча задишка. Особливо небезпечно, якщо одночасно з’явилися сильний біль чи стискання в грудях, холодний піт, виражена слабкість, сплутаність свідомості, посиніння губ, кашель із кров’ю або втрата свідомості. Такі ознаки можуть бути пов’язані з гострими порушеннями роботи серця чи легень і вимагають негайної оцінки стану.
Не варто зволікати з консультацією лікаря, якщо задишка повторюється протягом кількох тижнів, стає сильнішою або виникає вночі. Також важливо звернути увагу на задишку в положенні лежачи, раптові пробудження через відчуття нестачі повітря, набряки гомілок і безпричинне посиніння шкіри. Поєднання кількох таких симптомів може вказувати на значне навантаження на серцево-судинну систему.
Окремої уваги потребує задишка після перенесеної інфекції, тривалого періоду малорухомості, операції або вимушеної поїздки. У таких ситуаціях потрібно враховувати ризик утворення тромбів. Якщо разом із нестачею повітря з’явився гострий біль у грудях, прискорене серцебиття, раптова слабкість або набряк однієї ноги, необхідно діяти невідкладно.
Не слід намагатися самостійно лікувати задишку заспокійливими препаратами, антибіотиками чи «серцевими» засобами. Ліки, які допомогли знайомим або родичам, можуть бути неефективними чи навіть небезпечними. Так само не варто без консультації лікаря приймати сечогінні препарати, оскільки вони можуть порушити водно-сольовий баланс і замаскувати важливі симптоми.
Як перевіряють причину задишки та чому важлива рання діагностика
Під час огляду лікар оцінює частоту дихання, рівень кисню в крові, пульс, артеріальний тиск, наявність набряків і характер серцевих та легеневих шумів. Для уточнення діагнозу можуть знадобитися аналізи крові, електрокардіограма, рентгенографія органів грудної клітки, спірометрія та ультразвукове дослідження серця. Якщо є підозра на легеневу гіпертензію, пацієнта направляють до кардіолога або пульмонолога для поглибленого обстеження.
Іноді симптоми розвиваються повільно, а результати стандартних аналізів не одразу вказують на проблему. Саме тому важливо докладно розповісти лікарю, коли виникає задишка, як довго триває, чи пов’язана вона з фізичною активністю, чи супроводжується болем, запамороченням або серцебиттям. Корисно заздалегідь записати всі симптоми, перелік препаратів і хронічні захворювання.
Легенева гіпертензія може мати різні причини: вроджені вади серця, хронічні хвороби легень, тромбоемболічні ускладнення, аутоімунні порушення або інші стани. Тому лікування підбирають індивідуально. Воно може включати препарати для контролю тиску в легеневих судинах, корекцію серцевої недостатності, терапію основного захворювання та рекомендації щодо фізичної активності. У деяких випадках потрібне тривале спостереження вузьких спеціалістів.
Раннє звернення по допомогу не означає, що в людини обов’язково виявлять тяжку хворобу. Однак воно дає змогу вчасно виключити небезпечні стани, розпочати лікування та зберегти активність. До візиту до лікаря бажано уникати надмірних фізичних навантажень, не курити, не перевищувати рекомендовану кількість солі та не змінювати схему призначених препаратів без дозволу фахівця.
Задишка — це не окремий діагноз, а сигнал організму про можливу проблему. Якщо вона виникає при малих навантаженнях, посилюється або поєднується з болем у грудях, набряками, запамороченням чи непритомністю, відкладати медичну консультацію не варто. Уважне ставлення до власного самопочуття допомагає виявити легеневу гіпертензію та інші серцево-легеневі захворювання на етапі, коли їх перебіг ще можна контролювати.