NYT: Трамп тиснутиме на Зеленського в Осло заради угоди з путіним

Сполучені Штати, за оцінками американських оглядачів, можуть посилити дипломатичний тиск на Україну напередодні переговорів в Осло. Йдеться про зустріч, під час якої американський спецпосланець Стів Віткофф має обговорити з президентом Володимиром Зеленським можливі шляхи завершення війни та перспективи майбутньої домовленості між Києвом і Москвою.

У центрі уваги опинилася позиція Дональда Трампа, який прагне якомога швидше досягти припинення бойових дій. Водночас його підхід передбачає активізацію контактів із кремлем і пошук формули, яка могла б відновити відносини між Вашингтоном та Москвою. На цьому тлі Київ побоюється, що Сполучені Штати можуть вимагати від України поступок, які не відповідають її інтересам і принципам безпеки.

За словами оглядача, американський президент може розглядати потенційну угоду з володимиром путіним як один із ключових зовнішньополітичних пріоритетів. Для Трампа важливо продемонструвати здатність завершувати міжнародні конфлікти шляхом переговорів. Однак швидке укладення домовленостей без чітких гарантій для України може створити ризик не миру, а лише тимчасової паузи у війні.

Чому переговори в Осло мають важливе значення

Зустріч в Осло розглядається як черговий етап дипломатичних консультацій між Києвом і Вашингтоном. Очікується, що сторони обговорять можливі параметри мирного процесу, позицію українського керівництва та подальшу роль Сполучених Штатів у врегулюванні конфлікту. Особливого значення набуває те, що переговори відбуваються на тлі активних сигналів про готовність американської адміністрації вести прямий діалог із росією.

Для української сторони принциповими залишаються питання територіальної цілісності, гарантій безпеки та недопущення повторного наступу російських військ. Київ неодноразово наголошував, що будь-які домовленості мають бути результатом переговорів за участю України, а не рішенням, ухваленим без її представників. Саме тому можливий тиск із боку Вашингтона викликає занепокоєння серед українських політиків і суспільства.

Водночас Осло може стати майданчиком для з’ясування реальних намірів американської адміністрації. Українське керівництво прагнутиме зрозуміти, чи готові Сполучені Штати й надалі підтримувати Київ у військовій, фінансовій та дипломатичній сферах. Не менш важливою буде відповідь на питання, чи розглядає Вашингтон Україну як повноцінного учасника мирного процесу, чи намагатиметься нав’язати їй уже сформований формат домовленостей.

Тиск на Київ і можливі поступки

Потенційний тиск на Володимира Зеленського може проявлятися у вимогах погодитися на припинення вогню без попереднього вирішення ключових питань. Серед можливих тем для обговорення — статус окупованих територій, майбутнє українських оборонних спроможностей, міжнародний контроль за виконанням домовленостей і формат гарантій безпеки.

Для Києва найбільш небезпечним сценарієм є угода, яка фактично заморозить війну, але не усуне причини російської агресії. У такому випадку Москва може використати паузу для відновлення армії, накопичення ресурсів і підготовки до нового наступу. Україна тому наполягає, що будь-яке припинення бойових дій має супроводжуватися дієвими механізмами контролю та чіткою відповідальністю за порушення домовленостей.

Окреме занепокоєння викликає можливість того, що американська адміністрація спробує представити поступки як необхідну ціну за завершення війни. Такий підхід може посилити внутрішньополітичний тиск на українське керівництво. Водночас рішення, які суперечать Конституції України або створюють загрозу державному суверенітету, навряд чи отримають підтримку громадян.

Для Дональда Трампа домовленість із Москвою може мати і символічне значення. Вона дала б йому змогу заявити про зміну зовнішньополітичного курсу США та власну роль у припиненні найбільшого конфлікту в Європі. Проте інтереси американського президента не завжди збігаються з довгостроковими потребами України, яка безпосередньо платить найвищу ціну за війну.

Якою може бути позиція Зеленського

Володимир Зеленський, імовірно, намагатиметься переконати американську сторону, що стійкий мир неможливий без гарантій, здатних стримати Росію від повторної агресії. Україна зацікавлена у припиненні бойових дій, однак не може погодитися на формат, за якого її безпека залежатиме лише від політичних заяв або тимчасових обіцянок.

Очікується, що український президент також наполягатиме на збереженні військової підтримки до моменту, коли будуть створені надійні умови для переговорів. Зменшення допомоги або її використання як інструменту тиску може послабити позиції Києва та підштовхнути Росію до висунення нових вимог. Саме тому українська дипломатія прагне домогтися не односторонніх поступок, а збалансованого процесу.

Важливою темою залишається і питання участі європейських держав. Україна зацікавлена в тому, щоб майбутні домовленості підтримували не лише Сполучені Штати, а й європейські партнери. Широка міжнародна коаліція могла б забезпечити політичний контроль за виконанням угоди, допомогти відновленню України та посилити стримування росії.

Переговори в Осло можуть стати сигналом про подальший напрямок політики Вашингтона. Якщо американська адміністрація зосередиться на швидкому результаті за будь-яку ціну, ризик тиску на Київ зростатиме. Якщо ж Сполучені Штати врахують позицію України та вимагатимуть від Москви реальних кроків, зустріч може започаткувати більш збалансований дипломатичний процес.

Ключовим питанням залишається те, чи стане можлива угода основою тривалого миру, чи лише короткостроковим компромісом. Для України відповідь на нього має принципове значення. Київ прагне завершення війни, але наполягає, що мир не може будуватися на відмові від суверенітету, безпеки та права самостійно визначати майбутнє держави.