ЄС зняв санкції з Фрідмана: чому він досі не може користуватися мільярдами

Виключення Михайла Фрідмана та Алішера Усманова із санкційного списку Європейського Союзу стало гучною подією для російського великого бізнесу. Проте це рішення не означає автоматичного розмороження їхніх активів і не гарантує швидкого повернення доступу до мільярдних статків. Санкції діють у різних юрисдикціях, а банки та компанії змушені враховувати обмеження не лише ЄС, а й США, Великої Британії та інших країн.

На прикладі Михайла Фрідмана особливо добре видно, чому формальне зняття санкцій може мати обмежений практичний ефект. Російський бізнесмен володіє 37,9% інвестиційної групи LetterOne. Станом на кінець 2025 року компанія управляла активами приблизно на 21,5 млрд доларів. Крім того, на рахунках LetterOne накопичилося майже 500 млн доларів невиплачених дивідендів, частина яких пов’язана з акціонерами, що залишаються під санкціями.

Після рішення Брюсселя Фрідман потенційно отримав можливість відновити частину своїх корпоративних прав у LetterOne. Йдеться, зокрема, про участь в управлінні та доступ до економічних вигод від належної йому частки. Однак між юридичним правом на актив і можливістю реально отримати кошти існує велика різниця.

Чому європейські банки не поспішають розблоковувати гроші

Зняття санкцій ЄС не скасовує обмежень США та Великої Британії. Фрідман досі перебуває під санкціями Вашингтона і Лондона. Це означає, що будь-яка фінансова операція на його користь може бути оцінена як потенційно ризикова, навіть якщо вона здійснюється через європейську компанію або банк.

Європейські фінансові установи часто мають міжнародні операції, американських клієнтів, рахунки в доларах і дочірні структури у Великій Британії. Через це вони змушені перевіряти не лише правила Євросоюзу, а й вимоги американських та британських регуляторів. Для переказу дивідендів, продажу частки чи розпорядження коштами банку може знадобитися спеціальний дозвіл одразу кількох інстанцій.

Навіть якщо формальної заборони з боку ЄС більше немає, банк може відмовитися від операції через ризик штрафів, вторинних санкцій або репутаційних втрат. Фінансові установи зазвичай обирають обережну стратегію: якщо клієнт має зв’язки з кількома санкційними юрисдикціями, його платежі перевіряють особливо ретельно або взагалі блокують до отримання додаткових роз’яснень.

Додатковою проблемою є структура самої LetterOne. Інвестиційна група має значну операційну присутність у Великій Британії, де Фрідман продовжує залишатися під обмеженнями. Тому навіть позитивне рішення Євросоюзу не усуває всіх юридичних бар’єрів для роботи з його часткою та дивідендами.

Санкційні юристи вважають, що саме розбіжності між режимами обмежень можуть затягнути виплату коштів на невизначений термін. Для цього недостатньо лише довести, що Фрідман більше не є підсанкційною особою в ЄС. Потрібно також переконати банки, корпоративних партнерів і регуляторів у тому, що конкретна транзакція не порушує законодавство інших країн.

Дивіденди, нові юрисдикції та ризики для Фрідмана

За оцінкою аналітиків, команда Фрідмана може спробувати перевести дивіденди з люксембурзького банку до Туреччини або Об’єднаних Арабських Еміратів. Такі країни можуть виглядати привабливішими з погляду доступу до коштів, однак і там немає гарантій успішного переказу.

Банки в Туреччині та ОАЕ самостійно визначають рівень ризику клієнта. Одні фінансові установи можуть погодитися на обслуговування великого інвестора за умови посиленого контролю, адже робота з ним здатна приносити значний прибуток. Інші, навпаки, можуть відмовитися через побоювання втратити доступ до західної фінансової системи.

Для банків важливе значення мають не тільки санкційні списки, а й походження коштів, структура власності, попередні транзакції та зв’язки з російськими компаніями. Навіть після виключення зі списку ЄС Фрідман може залишатися клієнтом із високим рівнем комплаєнс-ризику. Це здатне призвести до тривалих перевірок, обмеження операцій і вимог надати великий пакет документів.

Окремим напрямом для Фрідмана залишається судовий спір із Люксембургом. Бізнесмен подав арбітражний позов приблизно на 16 млрд доларів через заморожування активів. Тепер його юридична команда може використовувати рішення ЄС як аргумент у цій справі. Зокрема, позиція Люксембургу під час голосування за продовження або скасування обмежень може бути представлена як важливий фактор у спорі.

Водночас виключення з європейського санкційного списку саме по собі не означає автоматичної перемоги в арбітражі. Суд розглядатиме не лише політичне рішення Брюсселя, а й законність дій Люксембургу на момент запровадження обмежень, умови міжнародних угод та докази сторін.

Статки Фрідмана оцінюють приблизно у 10,3 млрд доларів. Проте сума активів не дорівнює сумі грошей, якими можна вільно розпоряджатися. Частина капіталу може бути інвестована в компанії, нерухомість, корпоративні права або фінансові інструменти. Щоб перетворити такі активи на доступні кошти, необхідно пройти процедури продажу, переказу та банківського контролю.

Що означає рішення ЄС для Усманова та інших підсанкційних бізнесменів

Алішер Усманов також був виключений із санкційного списку Євросоюзу. Однак його ситуація відрізняється від ситуації Фрідмана. Усманов не має значних активів, зареєстрованих у Європі, які можна було б швидко розблокувати після рішення Брюсселя. У різних країнах залишаються об’єкти нерухомості, на які місцева влада накладала арешт або інші обмеження.

У березні 2022 року влада Гамбурга заарештувала 156-метрову яхту Dilbar, яку вважали найбільшою у світі за водотоннажністю. Згодом судно звільнили від арешту ще до ухвалення останнього рішення ЄС щодо самого Усманова. Тому цей конкретний актив не є прямим прикладом негайного ефекту від скасування санкцій.

Статки Усманова оцінюють приблизно у 16,6 млрд доларів, але значна їх частина також залишається залежною від рішень окремих держав, банків і корпоративних структур. Якщо актив перебуває під арештом у межах кримінального, цивільного або адміністративного провадження, скасування персональних санкцій не обов’язково призводить до його автоматичного повернення власнику.

Європейський Союз водночас продовжив персональні санкції приблизно проти 3000 російських громадян і компаній одразу на три роки, до вересня 2029 року. Це свідчить, що рішення щодо Фрідмана та Усманова є винятком, а не сигналом про загальне пом’якшення санкційної політики.

Головний висновок полягає в тому, що санкції можуть бути скасовані в одній юрисдикції, але фінансові обмеження продовжать діяти через інші країни. Для Фрідмана рішення ЄС відкриває можливість оскаржувати корпоративні обмеження та домагатися доступу до дивідендів. Проте американські й британські санкції, присутність LetterOne у Великій Британії, позиція банків і складні процедури комплаєнсу залишаються серйозними перешкодами.

Отже, виключення зі списку ЄС не означає миттєвого повернення мільярдів. Воно лише створює юридичне вікно для нових переговорів, судових вимог і спроб відновити контроль над активами. Чи перетвориться ця можливість на реальний доступ до коштів, залежатиме від рішень США та Великої Британії, готовності банків працювати з такими клієнтами і подальших дій європейських регуляторів.