60 кг на два кілометри: історія головного сержанта 59 бригади

Історія головного сержанта 10 батальйону 59-ї бригади Богдана Шевельова, відомого за позивним «Шева», — це розповідь про шлях від строковика до командира, який веде людей за собою у найскладніших умовах. Він починав службу солдатом, свого часу відмовився від продовження контракту, але після початку повномасштабної війни знову взяв до рук зброю. Причиною стало бажання захистити країну і майбутнє власного сина.

Сьогодні головний сержант відповідає не лише за виконання наказів, а й за людей, які щодня працюють поруч із ним. Для Богдана сержант — це своєрідний менеджер на полі бою, від якого залежать організація, дисципліна, моральний стан і, зрештою, життя підлеглих.

Від президентського полку до бойового батальйону

Військова історія Богдана Шевельова розпочалася ще десять років тому. У 2016–2017 роках він проходив строкову службу в президентському полку, у роті спеціального призначення. Тоді молодий військовослужбовець хотів потрапити до зони АТО, аби перевірити себе в реальних бойових умовах, однак строковикам це було заборонено.

Після завершення строкової служби Богдану пропонували сержантську посаду. Проте він вирішив не залишатися в армії. На той час військова служба асоціювалася у нього з обмеженням особистої свободи, а в армії ще існували явища, які згодом почали системно викорінювати. Шевельов не міг знати, що за кілька років країна зіткнеться з повномасштабним вторгненням.

Повернення до війська відбулося вже після 24 лютого 2022 року. Спочатку Богдан служив солдатом, а приблизно через рік потрапив до 10 батальйону 59-ї бригади. Навесні 2023-го його направили на Донеччину. Перші вибухи та наближення до бойових позицій стали випробуванням, однак поруч були досвідчені військові, у яких можна було навчатися.

Особливе враження на нього справив командир роти вогневої підтримки. Це був офіцер, який не обмежувався відданням наказів, а працював разом із підлеглими: заходив у небезпечні сектори, допомагав доставляти боєприпаси, облаштовував позиції. Саме такий приклад лідерства Богдан згодом намагався наслідувати у власній роботі.

60 кілограмів спорядження і перший бойовий вихід

Перший вихід на позицію для Богдана Шевельова відбувся влітку 2023 року поблизу Невельського. До місця призначення потрібно було пройти близько двох кілометрів із повним спорядженням, вага якого сягала 60 кілограмів. Рухатися довелося вночі, під вогнем противника.

Дорога пролягала між посадками та відкритими ділянками. Коли по групі почав працювати кулемет, військовослужбовці падали на землю, а потім продовжували рух. На окремих відрізках потрібно було пробігати приблизно 80 метрів. Через втому Богдан зізнався побратимам, що може не впоратися. Однак досвідчені військові рушили вперед, і йому довелося бігти разом із ними. Залишитися на місці означало втратити орієнтацію і наразити себе на ще більшу небезпеку.

На позиції боєць провів дві доби. Перша ніч була особливо напруженою. Він не розумів, де саме перебуває противник і як правильно оцінювати обстановку. Командир показав напрямки, у яких могли діяти російські війська, та пояснив ситуацію. Відстань до ворога становила близько 600 метрів.

Поступово страх змінився зосередженістю. Уже наступного дня Богдан застосовував ручний протитанковий гранатомет. Він почав краще розуміти, де розташований, які завдання має виконувати та чому кожна дія на позиції повинна бути чіткою і виваженою.

Згодом підрозділу довелося відбивати ворожий штурм. Спочатку військові почули техніку, потім противник почав артилерійський обстріл, а вперед висунулися бойові машини піхоти. Українські захисники зустріли атаку організовано. Побратими Богдана зупинили дві ворожі БМП, використовуючи великокаліберний кулемет. За словами сержанта, результат став можливим завдяки тому, що кожен військовослужбовець на позиції знав свою роль і порядок дій.

Сержант як лідер і наставник

Після проходження спеціальних курсів Богдан Шевельов отримав додаткові знання з організації бою, психологічної підготовки та взаємодії з підлеглими. Навчання тривало 21 день. Учасники відпрацьовували дії за стандартами НАТО, моделювали штурм окопів і вчилися приймати рішення в умовах, наближених до бойових.

У групі було 29 військовослужбовців. За підсумками курсу відзначили трьох сержантів, які проявили себе найкраще. Богдан увійшов до цієї трійки та отримав пам’ятний ніж. Проте сам він наголошує: жодні курси не можуть повністю замінити досвід, який військові здобувають безпосередньо на фронті.

Війна швидко змінюється. Тактика, яка працювала ще вчора, сьогодні може бути небезпечною. З’являються нові загрози, змінюються способи застосування техніки, безпілотників та артилерії. Саме тому командир має не лише знати статути й доктрини, а й уміти адаптуватися до конкретної ситуації.

Своїм головним принципом Шевельов називає просту фразу: «Робіть, як я, і залишитеся цілими». Для нього лідерство полягає не в тому, щоб перебувати осторонь, а в готовності діяти разом із бійцями. Командир має бачити сильні та слабкі сторони кожного підлеглого, вміти знайти з ним спільну мову й підтримати в критичний момент.

Під час навчання Богдан також звернув увагу на досвід інших українських підрозділів. За його оцінкою, 59-та бригада багато уваги приділяє підготовці особового складу та ефективному використанню наземних роботизованих комплексів. Водночас у морських піхотинців він відзначив чіткість, гнучкість і вміння залишатися рівними зі своїми підлеглими.

За час повномасштабної війни змінилася і сама обстановка на фронті. Якщо раніше підрозділи могли використовувати пікапи для швидкого пересування, то нині така тактика стала значно складнішою через постійне спостереження та активне застосування дронів. Водночас бійці 59-ї бригади також адаптувалися: вони краще готуються до виходів, уважніше планують маршрути та розподіляють завдання.

Богдан не приховує, що після бойових виходів йому важко повертатися до цивільного життя. Відпустка не завжди приносить очікуване відчуття спокою. Змінилася комунікація з колишніми друзями, які не пішли до війська. Для людини, яка щодня ризикує життям разом із побратимами, мирне життя часто здається далеким і незрозумілим.

Він не сприймає війну як абстрактне протистояння. За його словами, головне бажання — аби вона скоріше завершилася, а держава вистояла. Особливо важливо для нього, щоб його син, якому вже виповнилося п’ять років, не був змушений проходити через те саме випробування.

Головний сержант 59-ї бригади переконаний: походження людини не визначає її поведінку на війні. Сільський хлопець може проявити неабияку мужність, але так само сміливість і витримку здатен показати мешканець міста. Вирішальними стають характер, підготовка, взаємодопомога та здатність не залишати товариша в небезпеці.

Історія Богдана «Шеви» Шевельова показує, як військовий досвід, особиста відповідальність і лідерство формують командира. Від строкової служби у президентському полку до важких бойових виходів на Донеччині він пройшов шлях, який змінив його погляди на службу і майбутнє. Сьогодні його завдання — не лише виконати бойову місію, а й повернути своїх людей живими. Саме в цьому для нього полягає справжня робота головного сержанта.