12 вугільних підприємств передали ФДМУ: уряд шукає приватного інвестора

Уряд передав Фонду державного майна України 12 вугільних підприємств, які раніше перебували у сфері управління Міністерства енергетики. Наступним етапом має стати пошук приватного інвестора для державних шахт і визначення моделі, яка дасть змогу підвищити ефективність їхньої роботи. Рішення стосується як діючих майнових комплексів, так і активів, пов’язаних із підприємствами, розташованими на тимчасово окупованих територіях.

До переліку переданих об’єктів увійшли державні підприємства «Львіввугілля», «Волиньвугілля» та «Укрвугілля». Загалом йдеться про 12 майнових комплексів. Передача до ФДМУ означає, що надалі саме Фонд відіграватиме ключову роль у підготовці активів до можливого залучення приватного капіталу, оцінці їхнього стану та пошуку потенційних інвесторів.

У Міністерстві енергетики пояснюють, що головна мета такого кроку — знайти ефективного приватного власника для державних шахт. Очікується, що участь приватного бізнесу допоможе зменшити фінансове навантаження на бюджет, модернізувати виробничі потужності та підвищити результативність вуглевидобувної галузі. Водночас остаточні умови залучення інвесторів, формат приватизації та подальша доля кожного підприємства мають визначатися окремо.

Чому уряд змінює підхід до державних шахт

Державний вуглевидобуток протягом тривалого часу залишається однією з найбільш проблемних сфер економіки. Багато підприємств працюють зі значним зношенням обладнання, потребують постійних капіталовкладень і залежать від бюджетної підтримки. Додатковими викликами стали падіння виробничих показників, складна логістика, наслідки повномасштабної війни та окупація частини територій, де розташовані шахти.

За таких умов передача активів Фонду держмайна має сформувати більш прозорий механізм роботи з ними. ФДМУ спеціалізується на управлінні державними активами, їхній інвентаризації, оцінці та підготовці до приватизаційних процедур. Залучення Фонду може стати важливим кроком для відокремлення функцій державного регулювання енергетики від безпосереднього управління збитковими підприємствами.

Для держави пошук інвестора є можливістю змінити модель фінансування галузі. Замість постійного покриття збитків із бюджету уряд розраховує залучити кошти приватного бізнесу, який зможе інвестувати у технічне переоснащення, безпеку праці, енергоощадні технології та розвиток нових напрямів використання промислових активів.

Водночас приватизація шахт не гарантує автоматичного розв’язання всіх проблем. Перед потенційними інвесторами постануть питання боргів, стану гірничих виробок, екологічних ризиків, кадрового забезпечення та довгострокової перспективи видобутку вугілля. Тому успішність процесу залежатиме від того, наскільки реалістично держава оцінить активи та які зобов’язання запропонує майбутнім власникам.

Соціальні гарантії для шахтарів залишаються пріоритетом

Одним із найчутливіших питань у процесі передачі вугільних підприємств є захист працівників. Шахти забезпечують роботою тисячі людей, а в окремих містах і селищах є основним або одним із небагатьох роботодавців. Будь-які рішення щодо реструктуризації чи зміни власника безпосередньо впливатимуть на доходи сімей, місцеві бюджети та соціальну стабільність громад.

У Міністерстві енергетики наголошують, що державна підтримка шахтарів триватиме. Відомство виступає за збереження соціальних гарантій для працівників, зокрема бронювання від мобілізації. Відповідні бюджетні запити вже направили до Міністерства фінансів. Це має забезпечити фінансування необхідних виплат і державних програм підтримки незалежно від того, як розвиватиметься процес пошуку приватного інвестора.

Окремої уваги потребує питання трудових відносин після зміни форми власності. Потенційні інвестори мають розуміти, які гарантії діятимуть для працівників, якими будуть умови оплати праці, чи збережуться робочі місця та як відбуватиметься професійна адаптація персоналу. Для держави важливо, щоб приватизація не перетворилася лише на скорочення витрат за рахунок шахтарів.

Якщо частина підприємств виявиться економічно невигідною для відновлення, держава також повинна мати чіткий план їхньої подальшої долі. Йдеться про безпечне закриття шахт, рекультивацію територій, працевлаштування людей і підтримку населених пунктів, залежних від вугільної промисловості. Такий підхід дасть змогу зменшити ризики для регіонів і створити умови для появи нових видів бізнесу.

Що може змінитися для підприємств і регіонів

Передача 12 майнових комплексів Фонду держмайна відкриває можливість комплексно оцінити потенціал кожного об’єкта. Частина активів може бути цікавою інвесторам як діюче вуглевидобувне виробництво, інші підприємства можуть мати перспективу після модернізації або перепрофілювання. Окремі об’єкти здатні становити інтерес не лише через запаси вугілля, а й завдяки земельним ділянкам, інфраструктурі, транспортним зв’язкам та енергетичним потужностям.

Для громад приватний інвестор може стати джерелом нових податкових надходжень і робочих місць. За умови належного контролю інвестиції сприятимуть ремонту промислової інфраструктури, розвитку суміжних підприємств та появі нових сервісів. Водночас місцеві органи влади мають бути залучені до планування майбутнього підприємств, особливо якщо йдеться про об’єкти, діяльність яких суттєво впливає на життя всього регіону.

Особливу складність становлять активи, розташовані на тимчасово окупованих територіях. Наразі їхнє повноцінне використання або передача інвестору обмежені безпековими та правовими обставинами. Проте включення таких підприємств до переліку дає змогу сформувати єдиний підхід до управління державними активами та підготувати основу для їхнього відновлення після повернення територій під контроль України.

Наступні кроки уряду та ФДМУ матимуть визначальне значення для результату реформи. Потрібно провести інвентаризацію майна, уточнити фінансовий стан підприємств, визначити обсяги боргів і зобов’язань, оцінити виробничі перспективи та підготувати зрозумілі умови для бізнесу. Не менш важливими будуть відкритість процедур, належний державний контроль і недопущення використання приватизації для виведення цінних активів без реальних інвестицій.

Рішення про передачу вугільних підприємств Фонду державного майна є спробою перейти від постійного адміністративного утримання шахт до пошуку довгострокової економічної моделі. Її успіх залежатиме від балансу між інтересами держави, інвесторів, працівників і місцевих громад. Якщо цей баланс буде забезпечено, залучення приватного капіталу може стати не лише способом зменшити бюджетні витрати, а й основою для модернізації вугільної галузі та відновлення промислових регіонів.