Переговори США та РФ: люди Трампа претендують на активи «Лукойлу» за $20 млрд

Переговори представників адміністрації президента США Дональда Трампа з росією щодо можливого завершення війни проти України доповнилися економічним питанням, здатним вплинути на глобальний енергетичний ринок. Сторони обговорюють потенційний продаж міжнародних активів російської нафтової компанії «Лукойл», загальна вартість яких раніше оцінювалася приблизно у 20 мільярдів доларів.

Йдеться не лише про фінансову операцію. До пакета активів входять нафтові родовища, нафтопереробні заводи та мережі автозаправних станцій у різних частинах світу. Тому можливий перехід цих об’єктів під контроль американських і близькосхідних інвесторів може мати як економічні, так і геополітичні наслідки.

За наявною інформацією, тему активів «Лукойлу» особисто порушив російський президент володимир путін під час зустрічі зі спеціальними представниками Трампа Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером у кремлі 5 вересня. У москві нібито розглядають майбутню угоду як символ можливого повернення до масштабної ділової співпраці зі Сполученими Штатами.

Американська сторона погодилася вивчити цю пропозицію. У Вашингтоні можуть бачити в ній одразу кілька переваг: посилення переговорних каналів із кремлем, отримання контролю над стратегічною енергетичною інфраструктурою та збільшення пропозиції нафтопродуктів на світових ринках.

Хто претендує на міжнародні активи «Лукойлу»

Головним претендентом на придбання міжнародного підрозділу «Лукойлу» стала група, яку очолює американський мільярдер Тодд Боелі. Він відомий як співвласник бейсбольного клубу Los Angeles Dodgers, а також як інвестор у різні сфери американської економіки. Боелі, крім того, робив значні пожертви на політичні проєкти, пов’язані з Дональдом Трампом.

Очікується, що до потенційного консорціуму можуть долучитися інвестори з країн Перської затоки. Серед можливих учасників називають катарську групу, пов’язану з братами Мутазом і Рамезом Аль-Хайятами. Вони мають ділові контакти з Джаредом Кушнером та Іванкою Трамп у межах проєкту великого курорту в Албанії.

Іншим можливим партнером називають інвестиційний фонд з Абу-Дабі, який контролює шейх Тахнун бін Заїд Аль Нахаян. Його структури також пов’язані з родиною Трампа через інвестиції у криптовалютний проєкт World Liberty Financial.

Така конфігурація потенційних покупців уже викликає запитання щодо можливого перетину політичних і комерційних інтересів. Представниця Стіва Віткоффа заявила, що він не має фінансової частки в угоді та не перебуває у конфлікті інтересів. Водночас участь політичних союзників Трампа й інвесторів, які мають зв’язки з його родиною, може стати предметом додаткової уваги з боку американських законодавців.

Міжнародні активи «Лукойлу» охоплюють об’єкти в Європі, Африці та США. Особливе значення мають нафтопереробні заводи в Нідерландах, Болгарії та Румунії, а також розгалужена мережа автозаправних станцій. Частина цих підприємств виробляє дизельне й авіаційне пальне, що робить їх важливими для стабільності постачання енергоносіїв.

Яку роль може відіграти американський уряд

Укладання угоди неможливе без дозволу Сполучених Штатів, оскільки «Лукойл» перебуває під американськими санкціями. Представники адміністрації Трампа підтверджували, що Віткофф і Кушнер безпосередньо брали участь в обговоренні можливої інвестиції американського уряду.

Попередня концепція угоди передбачає значний авансовий платіж, а також частку прибутку для США. Таким чином, Вашингтон може спробувати перетворити придбання російських активів не просто на приватну інвестицію, а на інструмент економічної політики.

Фінансування потенційної операції може забезпечити американська International Development Finance Corporation. Це державна структура, яка підтримує закордонні інвестиційні проєкти. Її участь пояснюють необхідністю зміцнення економічної безпеки США, підтримки зовнішньополітичних цілей і недопущення переходу стратегічної інфраструктури під контроль держав, які Вашингтон вважає противниками.

Американська сторона також може розраховувати на здешевлення енергоносіїв для внутрішнього споживача. Контроль над частиною нафтопереробних потужностей і логістичних маршрутів теоретично дає можливість впливати на стабільність постачання пального. Водночас реальний ефект залежатиме від умов угоди, розташування активів, стану підприємств і майбутньої політики санкцій.

Санкційні правила США дозволяють потенційним покупцям вести переговори та укладати умовні контракти щодо міжнародного підрозділу «Лукойлу». Однак фактичне передання активів заборонене без окремого дозволу американського Управління з контролю за іноземними активами. Саме цей регулятор має визначити, чи відповідає операція вимогам санкційного законодавства.

Крім того, майбутня угода повинна повністю розірвати зв’язки придбаних підприємств із «Лукойлом». Кошти, які належатимуть російській компанії після продажу, мають залишатися заблокованими під американською юрисдикцією. Це означає, що москва не зможе вільно скористатися всією сумою від реалізації міжнародного портфеля.

Чому угода може не відбутися та що це означає для України

Раніше «Лукойл» уже намагався продати міжнародні активи американській інвестиційній компанії Carlyle. У січні 2026 року сторони оголосили про попередню домовленість щодо продажу Lukoil International GmbH, яка володіє закордонними підприємствами російської нафтової групи. Проте ця угода потребувала погодження Міністерства фінансів США та санкційного регулятора і зрештою фактично зупинилася.

Поява групи Тодда Боелі може означати, що попередній покупець утратив статус фаворита. Однак новий консорціум також має пройти складну процедуру перевірки. Американські органи повинні оцінити джерела фінансування, структуру власності, зв’язки інвесторів із росією та можливі ризики обходу санкцій.

Окремою проблемою може стати позиція європейських держав, на території яких розташовані ключові підприємства «Лукойлу». Навіть за наявності дозволу США покупцеві доведеться отримати схвалення місцевих регуляторів, домовитися з кредиторами, працівниками й партнерами та забезпечити безперервну роботу нафтопереробних заводів і мереж АЗС.

Для України принципово важливо, що продаж активів «Лукойлу» розглядається не тільки як комерційна операція. Він став частиною ширшого американсько-російського переговорного процесу. Вашингтон фактично вивчає можливість використання економічних домовленостей для встановлення нових каналів взаємодії з кремлем.

Водночас наразі немає підтвердженої завершеної угоди, а також доказів, що продаж міжнародних активів «Лукойлу» безпосередньо пов’язаний із конкретними поступками росії у питанні війни проти України. Економічний пакет може існувати окремо від дипломатичних домовленостей, хоча його символічне значення для москви є очевидним.

Додаткову цінність активам «Лукойлу» надає ситуація на енергетичному ринку. Після початку війни з Іраном зросли ризики дефіциту пального, а контроль над нафтопереробною інфраструктурою в Європі набув для США ще більшого стратегічного значення. Саме тому потенційний продаж може вплинути не лише на російську компанію, а й на баланс сил у міжнародній енергетиці.

Якщо домовленість буде укладена, вона стане одним із найбільших прикладів передачі російських закордонних активів під контроль західного капіталу після запровадження санкцій. Якщо ж регулятори не погодять операцію, «Лукойл» і надалі залишатиметься під тиском обмежень, а його міжнародний бізнес буде змушений працювати в умовах невизначеності.