Українці за кордоном можуть уникнути подвійної сплати податків: як це працює

Переїзд за кордон не означає, що людина автоматично має двічі сплачувати податки з одного й того самого доходу. У більшості випадків між державами діють міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування. Вони визначають, яка країна може оподатковувати конкретний дохід, де особа вважається податковим резидентом і як зарахувати податок, уже сплачений в іншій державі.

Водночас сама наявність такої угоди не є гарантією автоматичного звільнення від податкових зобов’язань. Результат залежить від обставин переїзду, кількості днів перебування в кожній країні, центру життєвих інтересів, виду доходу та документів, які підтверджують сплату податків. Окремі правила діють для заробітної плати, підприємницьких доходів, дивідендів, оренди, продажу майна та соціальних виплат.

Що визначає податкове резидентство

Перший крок для українця, який працює або веде бізнес за кордоном, — з’ясувати свій податковий статус. Податкове резидентство не завжди збігається з громадянством або місцем реєстрації. Людина може залишатися громадянином України, але стати податковим резидентом іншої держави, якщо фактично проживає там постійно, проводить значну частину року або перенесла туди основні особисті й економічні інтереси.

У різних країнах застосовуються власні критерії. Часто враховується перебування понад 183 дні протягом податкового року, наявність житла, сім’ї, роботи, бізнесу та банківських рахунків. Якщо за внутрішніми правилами обох держав людина може вважатися резидентом кожної з них, застосовуються положення міжнародної угоди. Зазвичай у такій ситуації послідовно оцінюють постійне житло, центр життєвих інтересів, звичайне місце проживання та громадянство.

Важливо розуміти, що виїзд з України або тимчасове проживання за кордоном самі по собі не припиняють усіх українських податкових обов’язків. Остаточний висновок роблять з урахуванням фактичних обставин і норм законодавства відповідних країн. Тому перед поданням декларації потрібно встановити статус за кожний конкретний податковий період, а не орієнтуватися лише на дату перетину кордону.

Якщо особа визнається резидентом іншої держави, це не завжди означає повне звільнення від податків в Україні. Наприклад, дохід від нерухомості, розташованої в Україні, або прибуток від діяльності, що фактично здійснюється в Україні, може оподатковуватися саме тут. Водночас країна нового резидентства може вимагати задекларувати світовий дохід і дозволити зменшити податок на суму, сплачену в Україні.

Як працює залік податків і чому виникають проблеми з ФОП

Механізм заліку передбачає, що податок, сплачений в одній країні, враховується під час розрахунку податкового зобов’язання в іншій. Наприклад, якщо український громадянин отримав підприємницький дохід і сплатив з нього податок в Україні, держава податкового резидентства може дозволити зарахувати цю суму. Однак залік зазвичай обмежений розміром податку, який належав би сплатити з такого самого доходу за місцевими правилами.

Якщо в іншій країні ставка вища, різницю доведеться доплатити. Якщо ж в Україні було сплачено більше, ніж передбачає іноземний розрахунок, це не завжди дає право на повернення різниці з бюджету іншої держави. Механізм працює лише за умови, що платіж визнається саме податком на дохід, а не внеском, збором або оплатою за іншу послугу.

Особливо багато запитань виникає у фізичних осіб — підприємців, які працюють за спрощеною системою. Іноземна податкова служба може не прирівняти український єдиний податок до місцевого прибуткового податку. Причина полягає в різниці між правилами його нарахування, об’єктом оподаткування та правовим статусом платежу. Єдиний податок в Україні може розраховуватися з доходу, а не з прибутку, і сплачуватися за спеціальним режимом. Для іншої держави цього може бути недостатньо, щоб визнати його податком, який підлягає заліку.

У результаті ФОП може зіткнутися з вимогою задекларувати дохід за кордоном і сплатити місцевий податок, навіть якщо в Україні вже було перераховано єдиний податок. Це не обов’язково означає порушення міжнародної угоди. Угода може усувати подвійне оподаткування лише тих платежів, які обидві сторони визнають сумісними за своєю природою. Єдиний соціальний внесок, військовий збір та інші платежі також можуть мати окремий статус і не завжди зараховуються як податок на доходи.

Для підтвердження зазвичай потрібні декларації, платіжні доручення, довідка українського податкового органу про сплачені суми, документи щодо доходу та переклад відповідних документів. У деяких країнах вимагають офіційне засвідчення або спеціальну форму підтвердження. Квитанції з банківського застосунку без пояснення призначення платежу можуть виявитися недостатніми.

Що потрібно зробити українцям за кордоном

Насамперед варто скласти перелік усіх доходів за рік і розподілити їх за джерелами: зарплата, підприємницька діяльність, оренда, інвестиції, продаж активів або виплати від українських компаній. Для кожного виду доходу потрібно визначити країну, яка має первинне право на оподаткування. Саме така класифікація часто впливає на можливість застосувати залік.

Далі необхідно перевірити міжнародну угоду між Україною та державою проживання. У ній можуть бути різні правила для трудових доходів, незалежної професійної діяльності, прибутку підприємств, дивідендів, процентів і нерухомості. Не можна механічно переносити правило для заробітної плати на дохід ФОП або вважати, що будь-який український платіж автоматично зменшує іноземний податок.

Окрему увагу слід приділити строкам. Податкові декларації в Україні та за кордоном можуть подаватися в різні періоди, а документи про сплату податків іноді можна отримати лише після завершення календарного року. Якщо на момент подання декларації підтвердження ще немає, деякі правила дозволяють подати уточнення пізніше, але це залежить від законодавства конкретної країни.

Практично корисно зберігати договори, інвойси, банківські виписки, звіти платіжних сервісів, декларації та підтвердження сплати податків не менше встановленого законом строку. Документи бажано формувати окремо за кожним видом доходу та податковим роком. Це спрощує пояснення походження коштів і зменшує ризик, що податковий орган визнає декларацію непідтвердженою.

Якщо податкова служба за кордоном не погоджується на залік українського платежу, платник може подати письмове пояснення та документи про правову природу цього платежу. Проте наполягати на заліку без аналізу угоди ризиковано. Іноді правильним рішенням є не вимога зарахувати всю суму, а коректне визначення доходу, витрат і податку за правилами країни резидентства.

Найскладніші ситуації виникають тоді, коли людина одночасно підтримує бізнес в Україні, працює за кордоном і має активи в обох країнах. У такому випадку важливо не обмежуватися усною консультацією або загальними порадами з соціальних мереж. Потрібно зіставити правила двох держав, визначити резидентство, перевірити умови міжнародної угоди та заздалегідь підготувати підтвердні документи.

Отже, уникнення подвійної сплати податків можливе, але воно не відбувається автоматично. Ключовими є правильне визначення податкового резидентства, класифікація доходу, дотримання строків і наявність документів. Для українських ФОП найбільший ризик пов’язаний із тим, що іноземна держава може не визнати єдиний податок еквівалентом місцевого податку на дохід. Саме тому податкову модель після переїзду варто перевірити до подання першої декларації, а не після отримання запиту від контролюючого органу.