Ірма Шелест
У ніч проти 7 жовтня внаслідок масованої ракетної атаки на Київ було пошкоджено Національну кіностудію художніх фільмів імені Олександра Довженка. Удар припав на трипавільйонний корпус одного з найвідоміших культурних об’єктів столиці. За попередньою інформацією, загиблих немає, однак масштаби пошкоджень і наслідки для майна студії ще уточнюються.
Про атаку та стан кіностудії повідомили її представники. Вони зазначили, що важка ніч знову принесла Києву руйнування, а серед пошкоджених об’єктів опинився комплекс, який майже сто років відіграє важливу роль в історії українського кіно.
Пошкодження кіностудії Довженка має особливе значення для України. Це не просто виробничі приміщення або знімальні павільйони. На території студії формувалася частина української кінематографічної традиції, працювали видатні режисери й актори, створювалися фільми, які стали складовою національної та світової культурної спадщини.
Кіностудія Довженка: історія, що почалася у 1920-х роках
Історія київської кінофабрики бере початок у 1920-х роках. Рішення про її будівництво ухвалили 12 лютого 1926 року. Проєкт комплексу розробив київський архітектор Валеріан Риков. Передбачалося, що нова кінофабрика стане потужним центром виробництва фільмів і сприятиме розвитку кінематографа в Україні.
Перші знімальні павільйони почали працювати наприкінці 1920-х років. 4 березня 1928 року на екрани вийшов перший фільм Київської кінофабрики — «Ванька і месник» режисера Акселя Лундіна. Відтоді студія стала важливим осередком кіновиробництва, навколо якого формувалися професійні школи, творчі колективи та цілі покоління українських кіномитців.
Згодом кінофабрика отримала ім’я Олександра Довженка — одного з найвизначніших українських режисерів, сценаристів і письменників. Його творчість суттєво вплинула на розвиток світового кінематографа, а назва студії стала нерозривно пов’язаною з українською культурою та мистецтвом кіно.
Територія кіностудії займає близько 16 гектарів. Тут розташовані знімальні павільйони, виробничі цехи, адміністративні та лабораторні корпуси, музейні приміщення й інші об’єкти, необхідні для створення фільмів. За десятиліття роботи на студії було створено близько 900 кінострічок.
Кожна будівля цього комплексу має власну історію. Павільйони зберігають пам’ять про знімальні процеси, декорації та роботу великих творчих колективів. Для фахівців кіно кіностудія Довженка є не лише місцем роботи, а й простором, у якому розвивалися українські кінематографічні традиції.
Фільми, що стали частиною культурної пам’яті України
Ім’я кіностудії Довженка пов’язане з багатьма фільмами, які стали знаковими для українського та світового кінематографа. Тут працювали режисери, актори, оператори, художники-постановники, композитори й сценаристи, чиї імена добре відомі кільком поколінням глядачів.
Серед стрічок, пов’язаних з історією студії, — «Земля» Олександра Довженка, «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, «В бій ідуть тільки “старики”» та «Ати-бати, йшли солдати…» Леоніда Бикова, «Білий птах з чорною ознакою» і «Лебедине озеро. Зона» Юрія Іллєнка, «Польоти уві сні та наяву» Романа Балаяна, а також «За двома зайцями» Віктора Іванова.
Ці фільми мають різну стилістику, тематику й художню мову, проте всі вони є важливою частиною української кінематографічної спадщини. У них відображені історичні події, людські долі, національний характер, особливості української культури та складні суспільні процеси.
Окремі роботи, пов’язані з кіностудією, отримали міжнародне визнання. Зокрема, фільм «Земля» Олександра Довженка у 1958 році на Всесвітній виставці в Брюсселі визнали однією з 12 найкращих картин світового кіно. Це рішення засвідчило, що український кінематограф має значення далеко за межами країни.
Саме тому пошкодження кіностудії в Києві сприймається як удар по місцю, де створювалися не просто фільми, а образи України. Через кіно ці образи ставали частиною колективної пам’яті, передавалися від покоління до покоління та впливали на сприйняття української культури у світі.
Важливість студії не обмежується її відомими стрічками. На її території протягом десятиліть зберігалися костюми, реквізит, декорації, технічне обладнання, архівні матеріали та музейні експонати. Кожен із цих предметів міг бути пов’язаний із конкретною картиною, режисером або історичним періодом.
Російські атаки загрожують матеріальній спадщині українського кіно
Нинішнє пошкодження стало черговим ударом по кіностудії Довженка. У 2026 році студія вже зазнавала значних руйнувань через російські атаки. Після ударів у червні повідомлялося про пошкодження 18 будівель, серед яких головний знімальний павільйон 1927–1928 років, адміністративні та лабораторні корпуси, музей кінофабрики, виробничі цехи та інші споруди.
Тоді значних втрат зазнав і костюмний цех. Було знищено велику колекцію сценічного та кінематографічного одягу, яка налічувала близько 100 тисяч костюмів. Для українського кіно це стало не лише матеріальною втратою, а й руйнуванням важливої частини історичного архіву.
Костюми, реквізит і декорації мають особливу цінність, оскільки можуть бути безпосередніми свідками створення фільмів. Вони допомагають дослідникам відновлювати особливості виробництва, побут кінематографістів і художні підходи різних епох. Навіть якісна реконструкція не завжди здатна повністю замінити оригінальний предмет.
У квітні 2026 року Національну кіностудію художніх фільмів імені Олександра Довженка офіційно включили до переліку «Скарбів європейської кінокультури». Це рішення Європейської кіноакадемії підкреслило значення студії не лише для України, а й для європейського кінематографічного простору.
Статус «Скарбу європейської кінокультури» засвідчує, що кіностудія є об’єктом міжнародної культурної цінності. Її павільйони, виробничі корпуси, архіви та сама історія мають значення для розуміння розвитку кіно в Європі. Водночас повторні обстріли демонструють, наскільки вразливими залишаються культурні пам’ятки під час війни.
Для Києва кіностудія Довженка є частиною культурного ландшафту столиці. Вона доповнює історію міста поруч із театрами, музеями, бібліотеками, університетами та іншими установами, які формують його особливу атмосферу. Пошкодження такого об’єкта впливає не лише на працівників кіноіндустрії, а й на всіх, хто сприймає Київ як важливий центр української культури.
Удар по кіностудії Довженка — це більше, ніж пошкодження будівель. Це загроза для матеріальних свідчень історії, які неможливо повністю відновити після знищення. Йдеться про павільйони, архіви, техніку, костюми, реквізит, музейні предмети та простір, у якому майже сто років народжувалося українське кіно.
Наслідки атаки ще мають бути детально оцінені фахівцями. Після обстеження будівель стане зрозуміло, які конструкції можна відновити, а які потребуватимуть масштабної реконструкції. Важливо також встановити, чи постраждали архівні матеріали, обладнання та інші об’єкти, що мають історичну цінність.
Кіностудія Довженка пережила зміну епох, політичних систем, поколінь і технологій. Вона залишалася місцем, де українські митці створювали твори, здатні говорити з глядачами десятиліттями. Тепер студія знову потребує захисту та відновлення.
Відбудова пошкоджених корпусів буде важливим завданням для держави та всієї культурної спільноти. Однак не менш важливо зберегти те, що вціліло, зафіксувати наслідки руйнувань і не допустити подальшої втрати матеріальної пам’яті українського кіно.
Російська атака по кіностудії Довженка стала черговим нагадуванням про те, що війна спрямована не лише проти інфраструктури чи окремих будівель. Вона створює загрозу для історії, мистецтва та національної ідентичності. Захист культурної спадщини в таких умовах є частиною боротьби за право України зберігати власну пам’ять і розповідати світові свою історію.