Роксолана Мережко
Дефіцит тестостерону часто називають «тихою епідемією», адже його прояви нерідко розвиваються поступово й довго залишаються непомітними. Чоловік може списувати втому на напружену роботу, поганий настрій — на стрес, а зниження сексуального потягу — на вік або проблеми у стосунках. Проте сукупність таких ознак іноді свідчить про гормональні зміни, які потребують уваги.
Тестостерон — основний чоловічий статевий гормон, що виробляється переважно в яєчках. Він впливає не лише на лібідо та ерекцію. Від його рівня залежать підтримання м’язової маси, міцність кісток, розподіл жирової тканини, утворення еритроцитів, вироблення сперматозоїдів, емоційний стан і загальний рівень енергії. Невелике зниження гормону може бути природним із віком, але виражений дефіцит не варто вважати неминучою частиною старіння.
Поширеність проблеми залежить від віку, стану здоров’я та критеріїв діагностики. Ризик зростає після 40–50 років, а також за наявності ожиріння, цукрового діабету другого типу, метаболічного синдрому, хронічних захворювань, порушень сну та тривалого стресу. Водночас одна лише втома або зниження сексуального бажання не доводять, що в чоловіка знижений тестостерон.
Які симптоми можуть вказувати на дефіцит тестостерону
Найхарактернішою ознакою вважають стійке зниження лібідо. Чоловік може рідше думати про секс, втрачати інтерес до інтимної близькості або не відчувати колишнього сексуального потягу. Важливо звертати увагу не на одноразові зміни, а на симптоми, які тривають тижнями чи місяцями та впливають на якість життя.
Ще один можливий прояв — проблеми з ерекцією. Йдеться про труднощі з досягненням або підтриманням ерекції, недостатню її твердість, а також помітне зменшення кількості спонтанних ранкових ерекцій. Однак еректильна дисфункція має багато причин: захворювання судин, високий артеріальний тиск, побічна дія ліків, тривожні розлади, депресія та психологічні труднощі. Тому не можна автоматично пояснювати її лише тестостероном.
Гормональні зміни можуть супроводжуватися постійною втомою, сонливістю та відчуттям нестачі сил. Людині стає складніше виконувати звичні завдання, займатися спортом і відновлюватися після фізичного навантаження. У деяких чоловіків з’являється так званий «туман у голові»: погіршується концентрація, пам’ять, швидкість мислення та здатність зосередитися на роботі.
На тлі дефіциту тестостерону іноді змінюється склад тіла. М’язова маса поступово зменшується, силові показники падають, а жирові відкладення збільшуються, особливо в ділянці живота. У частини чоловіків може розвиватися гінекомастія — збільшення грудних залоз. Також можливі зниження щільності кісток, біль у спині або підвищений ризик переломів.
Психоемоційні симптоми не менш важливі. Чоловік може стати дратівливим, апатичним, втратити мотивацію та інтерес до занять, які раніше приносили задоволення. Іноді виникають пригнічений настрій, тривожність і відчуття емоційного виснаження. Такі прояви не є специфічними для дефіциту тестостерону, тому потребують комплексної оцінки, а не самолікування гормонами.
До можливих ознак також належать зменшення кількості сперматозоїдів і труднощі із зачаттям, зниження росту волосся на обличчі та тілі, припливи жару або підвищена пітливість. Утім, набір симптомів у кожного чоловіка різний. Дехто має переважно сексуальні порушення, а в іншого на перший план виходять втома, зміни настрою чи втрата м’язової сили.
Чому знижується рівень чоловічого гормону
Вікове зниження тестостерону може бути повільним і помірним. Проте на його вироблення впливають не тільки роки. Однією з найпоширеніших причин є надмірна маса тіла, оскільки жирові тканини змінюють обмін статевих гормонів. Важливу роль відіграють і порушення сну, зокрема хропіння та синдром обструктивного апное, коли під час сну періодично зупиняється дихання.
До тимчасового або стійкого зниження тестостерону можуть призвести хронічний стрес, надмірні фізичні навантаження, незбалансоване харчування, регулярне вживання алкоголю та недостатнє відновлення. Впливати на гормональний фон здатні деякі препарати, зокрема окремі знеболювальні, глюкокортикоїди та засоби для лікування певних хронічних хвороб. Саме тому лікарю важливо повідомити про всі ліки й добавки, які приймає пацієнт.
Серед медичних причин — захворювання яєчок, порушення роботи гіпофіза або гіпоталамуса, наслідки травм, інфекцій і хіміотерапії. Низький тестостерон також частіше виявляють у чоловіків із цукровим діабетом другого типу. Водночас гормональний дефіцит і метаболічні порушення можуть взаємно посилювати одне одного: зайва вага та інсулінорезистентність погіршують гормональний баланс, а нестача тестостерону сприяє збільшенню жирової маси.
Термін «чоловіча менопауза» не зовсім точно описує цей стан. У жінок менопауза пов’язана з чітким припиненням роботи яєчників і менструацій, тоді як у чоловіків зміни зазвичай відбуваються поступово. Тому фахівці частіше використовують поняття «дефіцит тестостерону» або «гіпогонадизм» — залежно від причини та результатів обстеження.
Як підтверджують діагноз і чи потрібне лікування
Визначити дефіцит тестостерону лише за симптомами неможливо. Для діагностики зазвичай потрібні скарги, характерні ознаки та лабораторно підтверджений низький рівень гормону. Аналіз крові найчастіше здають у ранкові години, коли концентрація тестостерону вища. Якщо результат виявився зниженим, лікар може рекомендувати повторне дослідження, адже на показники впливають недосипання, гостра хвороба, стрес і значні фізичні навантаження.
Залежно від ситуації можуть знадобитися аналізи на загальний і вільний тестостерон, лютеїнізувальний гормон, пролактин, показники роботи щитоподібної залози, глюкозу та ліпідний профіль. Обсяг обстежень визначає лікар. Звернутися до сімейного лікаря, уролога або ендокринолога варто, якщо симптоми зберігаються, посилюються чи поєднуються із сексуальними порушеннями, безпліддям, різкою втратою м’язів або переломами.
Перший етап допомоги часто пов’язаний із корекцією способу життя. Регулярна фізична активність, силові вправи з урахуванням стану здоров’я, нормалізація ваги, повноцінний сон, відмова від куріння та помірне вживання алкоголю можуть позитивно впливати на гормональний баланс. Важливо також лікувати апное сну, діабет, артеріальну гіпертензію та інші захворювання, які здатні погіршувати самопочуття.
Замісна терапія тестостероном призначається лише після консультації та підтвердження діагнозу. Вона може застосовуватися у формі гелів, ін’єкцій, пластирів або інших препаратів, але вибір залежить від причини дефіциту, віку, супутніх хвороб і репродуктивних планів чоловіка. Самостійне використання гормонів або спортивних препаратів небезпечне: воно може пригнічувати вироблення власного тестостерону, погіршувати утворення сперматозоїдів, змінювати рівень еритроцитів і створювати додаткові ризики для здоров’я.
Чоловікам, які планують батьківство, потрібно обов’язково повідомити про це лікарю до початку лікування. Замісний тестостерон не є універсальним засобом від втоми, проблем із настроєм або еректильної дисфункції. Під час терапії необхідний медичний контроль, зокрема оцінка симптомів, аналізів крові та можливих побічних ефектів.
Дефіцит тестостерону не варто замовчувати або сприймати як неминучий наслідок старіння. Своєчасна діагностика допомагає виявити не лише гормональне порушення, а й діабет, розлади сну, ожиріння чи інші стани, які потребують лікування. Якщо зниження лібідо, еректильні проблеми, хронічна втома, депресивний настрій або втрата м’язової сили тривають довго, найкращим рішенням буде звернення до лікаря, а не спроби відновити гормональний баланс самостійно.