Зоряна Білокрай
Позіхання зазвичай сприймають як природну реакцію на сонливість, нудьгу або перевтому. Воно допомагає організму перейти від одного стану активності до іншого, трохи змінити ритм дихання та підтримати бадьорість. Людина може позіхати після пробудження, перед сном, під час тривалого перебування в задушливому приміщенні або в ситуації, що не потребує активної уваги.
Однак іноді часте позіхання виникає навіть після повноцінного відпочинку й супроводжується іншими незвичними проявами. У такому разі симптом не варто ігнорувати. Він може бути пов’язаний не лише з нестачею сну, а й із порушеннями роботи нервової, серцево-судинної або ендокринної системи. Саме по собі позіхання не є діагнозом, проте його поєднання з певними ознаками потребує уваги.
Які захворювання можуть супроводжуватися частим позіханням
1. Розсіяний склероз. За цього захворювання імунна система помилково атакує оболонки нервових волокон, через що порушується передавання нервових імпульсів. Надмірне позіхання іноді пов’язують із розладами роботи ділянок мозку, які відповідають за регуляцію температури, сон і неспання. Водночас набагато важливіше звернути увагу на інші симптоми: оніміння або слабкість у кінцівках, порушення координації, двоїння чи погіршення зору, нестійкість під час ходьби, незвичну втому. Такі прояви можуть з’являтися періодично або посилюватися після фізичного навантаження.
2. Порушення роботи печінки. Постійна сонливість і позіхання можуть виникати на тлі вираженої слабкості, яка супроводжує деякі захворювання печінки. Коли орган гірше виконує свої функції, в організмі можуть накопичуватися продукти обміну, що впливають на самопочуття та роботу нервової системи. Насторожити мають також зниження апетиту, нудота, важкість або біль у правому підребер’ї, свербіж шкіри, потемніння сечі, світлий кал і пожовтіння шкіри чи білків очей. Окремо часте позіхання не свідчить про хворобу печінки, тому для з’ясування причини необхідне медичне обстеження.
3. Порушення серцевого ритму та кровообігу. У деяких людей позіхання стає частішим, коли організм відчуває нестачу кисню або серце працює неритмічно. Це може траплятися при брадикардії, інших порушеннях ритму, зниженому артеріальному тиску чи проблемах із кровопостачанням. Небезпечними супутніми ознаками є запаморочення, непритомність, холодний піт, виражена слабкість, задишка, біль або стискання в грудях, нерівномірне серцебиття. Якщо такі симптоми виникли раптово, не варто чекати, що вони минуть самостійно.
4. Інсульт. Раптове незвичне позіхання іноді описують серед можливих проявів порушення роботи мозку, однак значно важливішими є класичні ознаки інсульту. До них належать асиметрія обличчя, раптова слабкість або оніміння руки чи ноги, особливо з одного боку, порушення мовлення, втрата рівноваги, сильне запаморочення, різке погіршення зору або незвичайний інтенсивний головний біль. Якщо людина не може посміхнутися рівно, підняти обидві руки чи чітко повторити просту фразу, необхідно негайно викликати екстрену допомогу. При інсульті рахунок може йти на хвилини, тому самолікування або спроби дочекатися покращення неприпустимі.
5. Синдром хронічної втоми та інші стани, пов’язані з виснаженням. Регулярне позіхання часто виникає через тривале недосипання, емоційне перенапруження, депресивні стани, порушення режиму дня або надмірне навантаження. Якщо втома не минає після відпочинку, а людина відчуває проблеми з концентрацією, головний біль, біль у м’язах, дратівливість і зниження працездатності, потрібна консультація лікаря. Подібні скарги можуть бути пов’язані не тільки з хронічною втомою, а й з анемією, порушеннями функції щитоподібної залози, дефіцитом деяких речовин або розладами сну.
Коли позіхання вимагає консультації лікаря
Звернутися до фахівця бажано, якщо позіхання стало майже постійним, з’явилося без зрозумілої причини та триває протягом кількох тижнів. Особливо важливо не відкладати візит, коли разом із ним виникають сонливість удень, хропіння, зупинки дихання уві сні, задишка, перебої в роботі серця, непритомність або незвичайна слабкість. Лікар оцінить загальний стан, виміряє тиск і частоту пульсу, за потреби призначить аналізи крові, електрокардіограму та інші обстеження.
Не менш важливо проаналізувати побутові причини симптому. Часте позіхання може бути наслідком короткого сну, нерегулярного графіка, тривалого користування гаджетами вночі, вживання алкоголю, прийому заспокійливих препаратів або перебування в приміщенні з недостатньою вентиляцією. Іноді достатньо нормалізувати режим сну, частіше провітрювати кімнату, робити перерви під час роботи та зменшити навантаження. Проте якщо після таких змін стан не покращується, краще не шукати пояснення самостійно.
Негайна медична допомога потрібна при раптовому перекосі обличчя, порушенні мовлення, слабкості з одного боку тіла, болю в грудях, вираженій задишці, втраті свідомості або раптовому сильному головному болю. У таких ситуаціях позіхання може бути лише другорядною ознакою серйозного стану. Важливо повідомити медикам, коли саме почалися симптоми, які ліки приймає людина та чи були подібні епізоди раніше.
Отже, позіхання найчастіше залишається безпечною фізіологічною реакцією, але його часте або раптове виникнення не слід оцінювати окремо від загального самопочуття. Правильний орієнтир — не кількість позіхань, а поява додаткових симптомів, їхня інтенсивність і тривалість. Уважне ставлення до таких змін допомагає вчасно виявити проблеми та не пропустити стан, який потребує невідкладної допомоги.